Як просто виграти вибори?

Передвиборча діяльність усіх українських політиків не відрізняється особливими ноу-хау. Усі вони користуються класичними рекламними та PR інструментами, які навряд чи здатні кардинально змінити політичну ситуацію. Змагаються політики лише розміром бюджету та рівнем креативності власних рекламників і політтехнологів. Фактично, уся їхня діяльність зводиться до одного - згенерувати унікальний інформаційний привід і всіляко підтримувати його наявними ресурсами, як це зробила Юля під час "епідемії".

Але у мене зачаїлися сумніви, чи такий уже глухий цей передвиборчий кут?

Вважаю, що ситуацію, навіть за якийсь місяць до виборів президента України, можливо змінити кардинально!

Як? Відповідь проста - використати соціальні медіа!

Візьмемо до прикладу Віктора Ющенка (це лише приклад, зовсім не мої політичні вподобання). За місяць до виборів він іде у відпустку, під приводом небажання брати участь у вже звичному для України передвиборчому "дєрибані", уникаючи тим самим газовий конфлікт з Росією та інші проблеми, що можуть лише попсувати рейтинг. Сідає собі вдома у комфортне крісло, перед відеокамерою та екраном комп'ютера і... просто спілкується зі своїми виборцями.

Як це реалізувати?

Реєструються профільні екаунти в Twitter-і, Вконтакте, Однокласниках та інших соціальних мережах. Ведеться пряма Інтернет відео-трансляція на сайті президента. Будь-хто може задати Віктору Андрійовичу запитання, які частково модеруються і подаються президенту на екран. Ющенко відповідає усно, перед камерою, а його відповідь дублюється допоміжним персоналом в текстовій формі в тих же соціальних медіа.

Для тієї частини виборців, які не мають доступу до Інтернету, в усіх обласних центрах (а то й більше) монтуються великі екрани (так зване вуличне ТБ), які транслюють діалоги з президентом в прямому ефірі. Кожен бажаючий має змогу задати персональне запитання президенту прямісінько з вулиці.

Усе це триває впродовж місяця. Президент робить невеликі перерви в розмові: відійти, перепочити, пообідати, що черговий раз свідчитиме лише про те, що він жива людина, а не чергова фікція і обман.

Як не спіткнутися на запитаннях?

Дуже просто! Головне правильно себе позиціонувати. У випадку з Віктором Ющенко так: "Ми багато зробили! Нажаль, не усі мої передвиборчі обіцянки були виконані, але постійна політична війна в Україні, не дозволила мені реалізувати усі амбітні плани. Зате я знаю - ми впораємось!". В результаті, будь-яке незручне запитання в стилі "Чому ви не виконали обіцянку?" легко спростовується - "Тому що заважали!".

Результати:

В Україні, станом на жовтень 2009, понад 13 мільйонів унікальних користувачів Інтернетом, абсолютна більшість яких є користувачами соціальних медіа. Усі українці що працюють за кордоном з правом голосу, а це ще 300 тис чоловік, також мають доступ до Інтернету! Солідну частину аудиторії охопить вуличне ТБ. І це, не зважаючи на шалений інформаційний привід для українських та іноземних ЗМІ, та тисячі безкоштовних публікацій у блогосфері. Невже цього мало?

Я впевнений, що прямий діалог з виборцями спрацює значно ефективніше, аніж тисячі білбордів, газет та роликів на ТБ, оскільки такого ще не робив ніхто! Політичну карту в Україні ще можна змінити, і то кардинально, затративши на все мізерні кошти!

Чи я не правий?

WEB 2.0 і українська політика

Відразу хочу попередити, ця стаття НЕ про політиків, а про брендинг та позиціонування. Щоправда, позиціонування тих же політичних сил, а не товарів на полицях супермаркету. Хоча, споглядаючи за діями наших можновладців, я не знаходжу ніякої відмінності, між продуктами автомобільних концернів, корпорацій з виготовлення медикаментів чи ринком морозива. Більш того, політики, як ніхто інший, "тринькають" шалені бюджети на власний PR і здійснюють його, здебільшого, більш передовими методами, аніж усі існуючі в Україні компанії.

Спілкуючись сьогодні за кавою зі старою колегою, ми обговорювали проблеми розкрутки політичних сил в Україні (оскільки останні дуже перспективні клієнти), і зупинились на тому, що Яценюк повинен змінювати свій формат діяльності, інакше, що країні, що йому, як політику прийде триндець!

І тут, мовляв на замовлення, "На фронті змін" - соціальна мережа Арсенія, яку я критикував декількома статтями раніше, розповсюджує дуже цікавий прес-реліз. В ньому йдеться про те, що "На фронті змін" відмовляється від бренду Арсеній і йде у вільне плавання політичним простором країни.

Особисто мене це надзвичайно втішило, оскільки мої передбачення провальності цього проекту, через неправильне позиціонування справдились. Але ця та інші події в навколополітичному Інтернет просторі несуть значто глибший зміст, який насправді стосується усієї країни.

Політологія твердить, що політична еліта своїми діями задає темп розвитку цілої держави, спонукаючи соціум та бізнес брати з себе приклад. Так корупціонована державна верхівка не може не породити масову корупцію в державі. За аналогією активне використання новітніх Інтернет комунікацій в передвиборчій гонитві теж повинне стати поштовхом для розвитку всього Інтернет сектору!

Тільки от в Україні, країні абсурду, та нонсенсу все, як завжди, не в тому місці. Як виявилося, славнозвісний Твітер акаунт Арсенія далекий від самого Арсенія, яких у Твітері вже налічується щонайменше семеро, на що ЖЖ відреагував комічною тезою: "Думка Арсенія Яценюка може не співпадати з думкою Арсенія Яценюка, а також з думками інших Арсеніїв Яценюків". І де ж тут злагоджена робота штабу новоспеченого месії?

Такий безлад породив цілу низку публікацій в Інтернеті. Зокрема Телекритика опитала експертів з Інтернет маркетингу, стосовно діяльності політиків онлайн у статті "Українські політики та нові медіа: контакт можливий?".

А щодо пере-позиціонування "На фронті змін" у "Першу соціально-політичну мережу в Україні" свідчить про те, що хтось з політтехнологів таки вивчив основи брендингу, і обрав, нарешті, правильний вектор розвитку мережі. Хоча, скоріш за все ентузіасти-засновники даної соціалки просто покинули свого кумира, чи то кумир покинув ентузіастів? А це свідчить лише про одне - наша політична еліта надто далека до професійного Інтернет маркетингу, а отже нам, молодим і амбітним, ще довго доводитиметься розвивати цю справу наодинці, а мені з колегою, далі пити каву і спілкуватись про необ'ятне.

А Вам рекомендую подивитись технологічно правильний, але, чомусь, зовсім не популярний вірус Юлії Володимирівни. Можливо, здійснивши посів даного ролика, ми доб'ємося віри політиків в Інтернет? Можливо прийде час, і Інтернет маркетинг займатиме суттєву частку рекламного ринку України, "Але поки, на жаль, все зовсім інакше!".