WEB 2.0 і українська політика

Відразу хочу попередити, ця стаття НЕ про політиків, а про брендинг та позиціонування. Щоправда, позиціонування тих же політичних сил, а не товарів на полицях супермаркету. Хоча, споглядаючи за діями наших можновладців, я не знаходжу ніякої відмінності, між продуктами автомобільних концернів, корпорацій з виготовлення медикаментів чи ринком морозива. Більш того, політики, як ніхто інший, "тринькають" шалені бюджети на власний PR і здійснюють його, здебільшого, більш передовими методами, аніж усі існуючі в Україні компанії.

Спілкуючись сьогодні за кавою зі старою колегою, ми обговорювали проблеми розкрутки політичних сил в Україні (оскільки останні дуже перспективні клієнти), і зупинились на тому, що Яценюк повинен змінювати свій формат діяльності, інакше, що країні, що йому, як політику прийде триндець!

І тут, мовляв на замовлення, "На фронті змін" - соціальна мережа Арсенія, яку я критикував декількома статтями раніше, розповсюджує дуже цікавий прес-реліз. В ньому йдеться про те, що "На фронті змін" відмовляється від бренду Арсеній і йде у вільне плавання політичним простором країни.

Особисто мене це надзвичайно втішило, оскільки мої передбачення провальності цього проекту, через неправильне позиціонування справдились. Але ця та інші події в навколополітичному Інтернет просторі несуть значто глибший зміст, який насправді стосується усієї країни.

Політологія твердить, що політична еліта своїми діями задає темп розвитку цілої держави, спонукаючи соціум та бізнес брати з себе приклад. Так корупціонована державна верхівка не може не породити масову корупцію в державі. За аналогією активне використання новітніх Інтернет комунікацій в передвиборчій гонитві теж повинне стати поштовхом для розвитку всього Інтернет сектору!

Тільки от в Україні, країні абсурду, та нонсенсу все, як завжди, не в тому місці. Як виявилося, славнозвісний Твітер акаунт Арсенія далекий від самого Арсенія, яких у Твітері вже налічується щонайменше семеро, на що ЖЖ відреагував комічною тезою: "Думка Арсенія Яценюка може не співпадати з думкою Арсенія Яценюка, а також з думками інших Арсеніїв Яценюків". І де ж тут злагоджена робота штабу новоспеченого месії?

Такий безлад породив цілу низку публікацій в Інтернеті. Зокрема Телекритика опитала експертів з Інтернет маркетингу, стосовно діяльності політиків онлайн у статті "Українські політики та нові медіа: контакт можливий?".

А щодо пере-позиціонування "На фронті змін" у "Першу соціально-політичну мережу в Україні" свідчить про те, що хтось з політтехнологів таки вивчив основи брендингу, і обрав, нарешті, правильний вектор розвитку мережі. Хоча, скоріш за все ентузіасти-засновники даної соціалки просто покинули свого кумира, чи то кумир покинув ентузіастів? А це свідчить лише про одне - наша політична еліта надто далека до професійного Інтернет маркетингу, а отже нам, молодим і амбітним, ще довго доводитиметься розвивати цю справу наодинці, а мені з колегою, далі пити каву і спілкуватись про необ'ятне.

А Вам рекомендую подивитись технологічно правильний, але, чомусь, зовсім не популярний вірус Юлії Володимирівни. Можливо, здійснивши посів даного ролика, ми доб'ємося віри політиків в Інтернет? Можливо прийде час, і Інтернет маркетинг займатиме суттєву частку рекламного ринку України, "Але поки, на жаль, все зовсім інакше!".